Цікавинки для батьків
З 16 СІЧНЯ 2021 РОКУ ДЕРЖАВНА МОВА ОБОВ'ЯЗКОВА У СФЕРІ НАДАННЯ УСІХ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ
Сьогодні, 16 січня 2021 року, набула чинності стаття 30 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» .
Це норма закону, яка визначає застосування державної мови у сфері обслуговування споживачів. Згідно з частиною 2 статті 30 цього закону, підприємства, установи та організації всіх форм власності, фізичні особи-підприємці та інші суб’єкти господарювання, що обслуговують споживачів, мають обслуговувати їх державною мовою.
Нагадуємо основні вимоги законодавства щодо державної мови у закладах освіти, а також звертаємо увагу на те, як стаття 30 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» стосується сфери освіти.
Заклади освіти є юридичними особами, що надають освітні послуги, тобто комплекс визначених законодавством, освітньою програмою та/або договором дій, що мають визначену вартість та спрямовані, аби здобувач освіти досягнув очікуваних результатів навчання (пункт 18 частини 1 статті 1 Закону України “Про освіту” http://bit.ly/3gYQmta).
МОВОЮ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ В ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ Є ДЕРЖАВНА МОВА
Відповідно до статті 7 Закону України “Про освіту”, мовою освітнього процесу в закладах освіти є державна мова. Держава гарантує кожному громадянинові України право на здобуття формальної освіти на всіх рівнях (дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої), а також позашкільної та післядипломної освіти державною мовою в державних і комунальних закладах освіти.
Особам, які належать до національних меншин України та корінних народів, гарантується право на навчання в комунальних закладах освіти для здобуття дошкільної та початкової освіти мовою відповідної національної меншини чи корінного народу, поряд із державною мовою.
УСІ ПРАЦІВНИКИ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ ПОВИННІ ВОЛОДІТИ ДЕРЖАВНОЮ МОВОЮ
Посадові та службові особи підприємств, установ і організацій державної й комунальної форм власності, тобто керівники закладів освіти, працівники органів управління освітою, педагогічні, науково-педагогічні і наукові працівники, крім іноземців чи осіб без громадянства, які запрошені до закладів освіти та/або наукових установ і працюють на тимчасовій основі як наукові, педагогічні, науково-педагогічні працівники або викладачі іноземної мови, зобов'язані володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов’язків (стаття 9 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» http://bit.ly/2M07p4g).
ДЕРЖАВНА МОВА Є РОБОЧОЮ МОВОЮ СПІЛКУВАННЯ ДЛЯ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ
Також, відповідно до частини 1, статті 12 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», державна мова є робочою мовою спілкування для підприємств, установ та організацій державної і комунальної форм власності, у тому числі мовою засідань, заходів, зустрічей http://bit.ly/2M07p4g.
Тобто державна мова має застосовуватися в робочий час науково-педагогічними, педагогічними та іншими працівниками закладів освіти.
Державна мова має використовуватися в межах освітнього процесу, під час проведення навчальних занять (крім занять із навчальних предметів, які, згідно з освітньою програмою закладу освіти, викладаються іноземними мовами або мовами корінних народів і національних меншин), у спілкуванні вчителів, викладачів, іншого персоналу закладів освіти як зі здобувачами освіти (вихованцями), так і між собою (листи МОН № 1/9-581 від 17.09.19 року “Про застосування державної мови в освітньому процесі” https://bit.ly/3oOL8Vm та від 01.02.2018 року № 1/9-74 “Лист щодо застосування української мови в освітній галузі”http://http://bit.ly/3oKDSKd).
ДЕРЖАВНА МОВА У СФЕРІ ОБСЛУГОВУВАННЯ СПОЖИВАЧІВ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ
Якщо вищезазначені вимоги стосувалися переважно державних та комунальних закладів освіти, то стаття 30 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» визначає, що всі суб’єкти господарювання мають обслуговувати споживачів державною мовою.
У сфері освіти це стосуються закладів освіти, підприємств, установ та організацій всіх форм власності, фізичних осіб - підприємців, які надають освітні послуги.
Тобто державною мовою має здійснюватися освіта будь-якого рівня та форм: очна, заочна, дистанційна, мережева, екстернатна, сімейна тощо, надаватися освітні послуги, навчання будь-якій професії, навчання через мережу Інтернет, телебаченню/радіо, і поштою.
Українською мовою зобов'язані користуватися під час надання освітніх послуг:
❗️для здобуття усіх рівнів освіти: дошкільної, початкової, середньої, професійної (професійно-технічної), передвищої та вищої освіти, освіти для дорослих, включаючи діяльність військових ліцеїв і академій, в'язничних шкіл тощо;
❗для отримання додаткових знань і навичок, перепідготовки, підвищення кваліфікації, здобуття нової професії та самовдосконалення;
❗️освіта у сфері спорту та відпочинку, включаючи спортивне навчання та послуги професійних спортивних інструкторів, учителів, тренерів з різних видів спорту, діяльність таборів зі спортивного навчання, навчання плаванню, навчання бойовим мистецтвам, йозі тощо);
❗освіта у сфері культури, що включає навчання мистецтвам, драмі та музиці, хореографії, театральному та образотворчому мистецтву в різноманітних «школах», «студіях», «класах» тощо. До цих послуг належать послуги викладачів-піаністів та інше музичне навчання, діяльність шкіл з фотографії тощо;
❗️діяльність шкіл підготовки водіїв транспортних засобів, що включає навчання водінню автомобілів, пілотуванню літальних апаратів, керуванню плавзасобів тощо;
❗інші види освіти: діяльність навчальних центрів, які пропонують послуги з підготовки з певної(х) дисциплін, навчання комп'ютерній грамоті, релігійне навчання; навчання іноземних мов та навичкам спілкування, ораторському мистецтву, швидкісному читанню тощо; навчання домедичної допомоги та діям у надзвичайних ситуаціях тощо;
❗️допоміжна діяльність у сфері освіти, надання послуг (крім навчальних), які підтримують освітній процес або системи, консультування з питань освіти та вибору освітніх напрямів, діяльність із проведення тестів та з оцінювання тестів, організацію програм обміну студентами тощо.
Як навчити дитину спілкуватися з однолітками?
Дитина, яка не має друзів, буде мати проблеми в спілкуванні з людьми в дорослому житті. Проблеми зі спілкуванням частіше виникають у сором’язливих дітей. Неможливо змінити темперамент вашої дитини, але знаючи її сильні і слабкі сторони, ви можете навчити її встановлювати комфортні відносини з однолітками. Отже як навчити дитину спілкуватися з однолітками?як навчити дитину спілкуватися з однолітками
Для цього вам слід визначити, до якого типу дружніх відносин схильна ваша дитина, виходячи з її особистих якостей.
Сором’язливі діти – хочуть мати друзів, але відчувають великі труднощі з встановленням нових контактів. Їм просто необхідна допомога батьків, вчителів для формування кола спілкування.
Проблемні діти – вони люблять командувати, кричати, або мучити інших дітей. Таких необхідно цілеспрямовано навчати заводити друзів і підтримувати взаємини з однолітками.
Палкі діти – вони обожнюють своїх друзів. Однак такі пристрасні відносини між дітьми, теж можуть бути небезпечними – розчарування в товариші може розбити серце дитині.
Адаптовані діти – їм подобається бути частиною компанії, вони сприймають дружбу, як спільне проведення часу та, природні для людських відносин, злети і падіння сприймають не дуже трагічно.
Які б, з перерахованих особливостей, не мав Ваш малюк, для того щоб він зміг просто заводити друзів і підтримувати спілкування і дружбу, необхідно постаратися навчити його наступним базовим навичкам:
вміти знайомитися і заводити розмову з іншими дітьми,
вміти ділитися з друзями
вміти правильно вирішувати конфліктні ситуації
А тепер спробуємо розібратися з усім цим докладніше.
Вчимо дружити вже в дитсадівському віці
Коли Ваша дитина йде до дитячого садка, або іншої установи дошкільного виховання, ми вважаємо, що там віна зможе навчитися спілкуватися з однолітками, зрозуміє що таке дружба, навчиться відповідати перед людьми за скоєні нею вчинки.
Але не у кожної дитини це виходить відразу і швидко, деяким діткам потрібен час, щоб гармонійно влитися в соціум.
І в такій ситуації батьки повинні прийти на допомогу своєму дитинці.
Впевненість – запорука дружніх відносин
Те, наскільки малюк впевнений в собі, грунтовно впливає на те, як складуться у нього стосунки з колективом. Розуміння того що його люблять, що він у безпеці, що його думка має вагу, допоможе йому не мати проблем зі спілкуванням. Якщо навіть у нього не складуться з кимось дружні стосунки, він завжди знайде можливість дружити з іншими. Формувати впевненість в собі дитині повинні допомагати батьки. Необхідно поважати дитину, бачити в ній особистість, вчити самостійності.як навчити дитину спілкуватися з однолітками.
Як навчити дитину спілкуватися з однолітками, необхідно спочатку навчити дитину просто заводити розмову і знайомиться з іншими дітьми.
Вчимо дитину знайомитися
Для того, щоб малюкові було простіше налагоджувати контакти з незнайомими людьми необхідно навчити його найпростішим словами: «Привіт, я Вітя, можна з вами грати?», «Добрий день!», «Спасибі!», «Мене звати Вітя, а тебе?», « Можна я пограю з твоєю іграшкою? ». Якщо малюк сором’язливий, то можна і потрібно спробувати опрацювати такі фрази вдома з батьками.
Обговорюйте з дитиною моделі поведінки на прикладі вчинків інших діток, які ви можете спостерігати, наприклад, гуляючи у дворі. Робіть це ще до походу в дитсадок.
На думку психологів, дітки легко вливаються в колектив і заводять дружбу в дитячому садку. Однак не у всіх це виходить відразу. І в такій ситуації малюкові потрібна ваша допомога. Запросіть у гості до себе додому кількох дітей з садка і їх батьків або просто своїх знайомих чи родичів з дітьми. Перебуваючи вдома, дитина поводиться менш сором’язливо і стає сміливіше, проявляє кращі якості. Спілкування в неформальній обстановці може стати початком дружніх відносин між дітьми.
Вчимо дитину ділитися
Для того, щоб навчити дитину спілкуватися з однолітками та прислухатися до співрозмовника, поважати її інтереси, налагоджувати діалог, необхідно ще до походу в дитячий сад, пояснити їй, що потрібно ділитися, обмінюватися своїми іграшками з іншими дітьми. Якщо дитина не хоче нічим ділитися, то їй знову ж потрібна ваша допомога та порада. Наприклад, на гральному майданчику, при грі з іншими дітьми, коли якась дитина хоче взяти відерце або совочок Вашого чада, допоможіть йому поділитися своїми іграшками, а в замін разом попросіть взяти погратися пасочками і Ваша дитина зрозуміє, що це зовсім не страшно, а навіть цікаво.
Вчимо правильно вирішувати конфліктні ситуації
Всі дітки рано чи пізно вступають в конфлікти з підлітками. Часто діти сперечаються, між ними виникають сутички інтересів, а іноді, справа доходить до бійки.
Ваш малюк повинен мати здатність сміливо відстоювати власну позицію, говорити, якщо йому щось не подобається, або він не хоче чогось робити, навіть якщо його вмовляють, а він знає, що цього робити не можна, або він просто не хоче.
Не варто вчити дитину відстоювати свої інтереси за допомогою кулаків або образ. Потрібно щоб вона могла доводити власну правоту іншими методами. Але як би ви не старалися, одного разу ваша дитина обов’язково вплутається в бійку. І вам, як батькам, необхідно буде з’ясувати, що послужило причиною цієї бійки. Спочатку один на один поговоріть зі своєю дитиною, після цього покличте для розмови іншу сторону інциденту. І після прояснення ситуації, спробуйте примирити сторони, наприклад запропонуйте хлопцям зайнятися чимось цікавим разом.
Прищеплюємо якісь особливі навички
Поясніть дитині, що не варто купувати собі друга за подарунки. У деяких випадках, це може допомогти налагодити відносини з іншими дітьми, але головне, щоб не вийшло так, що з вашою дитиною будуть дружити тільки за щось, наприклад за те, що вона пригощає чимось смачним або дає пограти своєю іграшкою.як навчити дитину спілкуватися з однолітками1
Краще допомогти дитині опанувати якісь особливі вміння, наприклад, робити якісь цікаві вироби. І тоді інші дітки будуть самі тягнутися до вашого малюка, щоб стати учасниками цього цікавого заняття.
Навчіть свого малюка бути оптимістом та мати до всюго позитивне відношення. Це завжди притягує інших людей.
Фрагмент з книги
«5 шляхів до серця дитини»
Іноді діти розмовляють мовою, яку нам, дорослим, важко зрозуміти. Це може бути їм лише зрозумілий сленг, але i нас – дорослих – також не завжди розуміють діти, тому що, розмовляючи з ними, ми не завжди можемо висловити свої думки. Але ще гipше, коли ми не завжди можемо виразити дитині свої почуття i любов на зрозумілій їй мові.
Чи вмієте ви говорити на мові любові?
Кожній дитині властиво розуміти любов батьків по-своєму. I якщо батьки знають цю «мову», дитина краще зрозуміє їx.
Любов потрібна кожній дитині, інакше їй ніколи не стати повноцінною дорослою людиною. Любов – це найнадійніший фундамент спокійного дитинства. Якщо це розуміють дорослі, дитина виростає доброю i щедрою людиною.
Основне батьківське завдання – виростити зрілу та відповідальну людину. Але які б якості ви не розвивали в дитині, головне – будувати виховання на любові.
Впевненість у любові оточуючих.
Коли дитина впевнена у любові оточуючих, вона стає більш слухняною, допитливою. 3 цієї впевненості малюк бере сили, щоб протистояти труднощам, з якими зустрічається. Ця впевненість для нього – як бензобак для автомобіля! Дитина зуміє реалізувати свої здібності лише за умови, якщо дорослі регулярно наповнюють цією впевненістю її серце. Як цього досягти? Звичайно, любов’ю. Проявляти саме той спосіб прояву любові, який є найбільш зрозумілим для дитини, знайти для неї індивідуальний, особливий шлях вираження почуттів.
Батьківська любов повинна бути безумовною, адже справжня любов умов не виставляє. Безумовна любов – це найвища форма любові! Адже ми любимо дитину просто за те, що вона є, незалежно від того, як вона поводить себе. Ми всі це розуміємо, але іноді не відаємо собі звіту в тому, що нашу (батьківську) любов дітям доводиться завойовувати. Батьки люблять дитину, але з поправкою: вона повинна добре навчатися i гарно себе поводити. I лише у цьому випадку вона отримує подарунки, привілеї та схвалення. Звичайно, ми повинні навчати i виховувати дитину.
Але спочатку необхідно наповнити серце дитини впевненістю у нашій безумовній любові! I робити це треба регулярно, щоб ця впевненість не випарувалась. Тоді у дитини не виникає страху, провини, вона буде відчувати, що потрібна. Безумовну любов ніщо не може похитнути. Ми любимо дитину, навіть якщо вона некрасива i зірок з неба не дістає. Ми любимо її, якщо вона не виправдовує наших надій. I найважче – ми любимо її, щоб вона не зробила. Це не означає, що будь-який вчинок дитини ми виправдовуємо. Це означає, що ми любимо дитину i показуємо їй це, навіть якщо її поведінка не найкраща.
Спілкуючись з дітьми, необхідно частіше нагадувати собі:
1. Перед нами діти.
2. Вони поводять себе як діти.
3. Буває, що їхня поведінка діє нам на нерви.
4. Якщо ми виконуємо свої батьківські обов’язки i любимо дітей, незважаючи на їx витівки, вони, подорослішавши, виправляються.
5. Якщо вони повинні догодити мені, щоб заслужити любов, якщо моя любов умовна, діти її не відчують. Тоді вони гублять впевненість у собі й не здатні правильно оцінювати власні вчинки, а значить, не можуть контролювати їx, поводитись більш зріло.
6. Якщо перш, ніж заслужити любов, вони повинні стати такими, якими ми хочемо їx бачити, вони стануть невпевненими у собі: «скільки не намагайся – вимоги надто високі». А в результаті – невпевненість, тривожність, занижена самооцінка та озлобленість.
7. Якщо ми любимо їx, не дивлячись ні на що, вони завжди зможуть контролювати свою поведінку й не піддаватися тривозі.
Найголовніше – ЛЮБИТИ!
Перші роки. Для немовляти молоко i ніжність – синоніми. Воно не розрізняють такі речі, як їжа та любов. Без їжі дитина не виживе, i без любові також. Якщо дитина не знає прихильності, вона помирає емоційно, вона не здатна жити повноцінним життям. Майже усі дослідження доводять, що емоційний фундамент закладається протягом перших півтора років. Особливо вагому роль тут відіграють взаємини дитини з матір’ю. Їжа, яка забезпечує майбутнє емоційне здоров’я, це:
• дотик;
• ласкаві слова;
• ніжна опіка.
Та дитина росте. Вчиться ходити, говорити, вона все більше усвідомлює себе як особистість. Вона відокремлює себе від інших – є вона, є інші. Вона, як i раніше, залежить від матері, але тепер розуміє, що вона i мама – це не одне й теж саме.
Дитина стає старшою i тепер може любити більш активно. Тепер вона не просто отримує любов, вона може на неї відповісти! Дитина ще не готова до самовіддачі. Вона по-дитячому егоїстична. Але протягом наступних років її здатність виражати любов зросте. I якщо дитина, як i раніше, відчуває любов старших, все частіше вона буде ділитися своєю.
Щоб у дитсадках було безпечно, Міністерство охорони здоров’я розробило і затвердило рекомендації про роботу дошкільних закладів на період карантину.
Основні правила та заборони пояснив 29 серпня очільник МОЗ Максим Степанов.
Нагадують, що початком зміни повинен бути обов’язковий температурний скринінг всіх працівників закладу. Вихователі зранку забирають дітей у батьків на території закладу, але за межами будівлі, і так само передавати дітей батькам увечері. На території закладу має бути організоване місце для обробки рук спиртовими антисептиками.
Антисептики мають бути на вході у заклад, а обробка рук повинна відбуватися виключно під контролем працівників дитсадочку. Всі протиепідемічні заходи мають бути організовані в ігровій формі, — підкреслив Максим Степанов.
Нагадаємо, рекомендації діють з травня 2020 року. Детальніше з ними ознайомитися можна за посиланням.
Також читайте на «Освіторія.медіа»: Як працюватимуть дитячі садочки з вересня: рекомендації від UNICEF та МОЗ
ЩО ЗАБОРОНЯЮТЬ В ДИТЯЧИХ САДОЧКАХ?
використання багаторазових тканинних рушників;
м’яких іграшок;
килимів з довгим ворсом;
заходити в середину приміщення у вуличному взутті;
проведення масових заходів та батьківських зборів.
«Ми рекомендуємо розробити графік прогулянок та занять. Аби діти перебували у закладі в різний час і якомога менше між собою контактували. Групи дітей не повинні змішуватися. Варто обмежити заняття та вправи, під час яких діти контактують між собою та не використовувати додатковий інвентар. За можливості, переглянути свій план занять, аби у дітей було менше контактів», — зазначив очільник Міністерства охорони здоров’я.
Він додав, що працівники повинні регулярно мити руки рідким милом або обробляти їх антисептиками не рідше, ніж один раз на дві години після відвідування громадських місць.
В дитячих садочках треба проводити дезінфекцію поверхонь не рідше, ніж через дві години та відразу після завершення заняття. Необхідно провітрювати приміщення не менше 15 хвилин перед відкриттям закладу та почергово провітрювати кімнати протягом дня.
«Якщо ми не хочемо чути про повідомлення, що в нас в дитячому садочку захворіли всі діти, і що садок пішов на самоізоляцію, дуже важливо дотримуватися правил та рекомендацій, які дає Міністерство охорони здоров’я», — підсумував Степанов.
Що зміниться в роботі дитсадків з нового навчального року: МОН розробило рекомендації
Міносвіти розробило інструктивно-методичні рекомендації щодо організації діяльності закладів дошкільної освіти у новому навчальному році.
Для роботи дитячих садків у 2020/2021 навчальному році обов’язково мають бути заплановані дії щодо заохочення всіх учасників освітнього процесу до дотримання гігієнічних навичок, соціальної дистанції у приміщенні.
Рішення щодо відновлення діяльності та функціонування ЗДО ухвалюють регіональні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, що залежить від статистики захворюваності у регіоні. За сприятливої ситуації у регіоні дитячі садки працюють у звичайному режимі, створивши максимально безпечні умови для вихованців та працівників. За створення таких умов відповідають засновники та керівники закладів.
Відповідно до Закону України "Про освіту" усім закладам освіти надано автономію в організації освітнього процесу, орієнтуючись на попередній досвід, аналіз результатів своєї роботи в минулому навчальному році та усі наявні рекомендації.
Наголошено, що при організації освітньої діяльності вихователям варто звертати увагу, що діяльнісний підхід є основою для досягнення цілей розвитку дітей різного віку, застосовувати його потрібно так, щоб це було природньо та органічно до їхніх потреб та інтересів.
Поряд із традиційними формами роботи з батьками чи законними представниками дитини (опитування, співбесіди, консультації, засідання батьківського комітету, конкурси тощо), можна застосовувати інноваційні, а саме: "Буккросинг", "Дерево цілей" або "Дерево розвитку групи" та "Батьківська скринька", а також впроваджувати дистанційні форми спілкування.
Необхідною умовою для роботи з дітьми з особливими освітніми потребами, крім корекційно-розвиткових послуг та психолого-педагогічного супроводу, є створення універсального дизайну та розумного пристосування будівель, приміщень та прибудинкових територій, в тому числі створення ресурсної кімнати.
Впровадження дистанційних форм спілкування з батьками на онлайн-платформах та використання мобільних додатків є також прийнятним для дитсадків. Чітко зазначено тривалість і кратність роботи вихователя з дитиною за комп'ютером та гаджетами відповідно до віку і особливостей дитини.
Невід'ємною складовою роботи ЗДО у 2020/2021 навчальному році залишається підвищення кваліфікації педагогічних працівників за різними формами та видами.
МОН у 2020/2021 н. р. продовжуватиме роботу з координації діяльності закладів дошкільної освіти в умовах карантинних заходів, спричинених COVID-19.
ТЕЛЕФОНУЙ
ТЕБЕ ВИСЛУХАЮТЬ! ЗРОЗУМІЮТЬ! ПІДТРИМАЮТЬ!
Контактна інформація
установ та організацій, які надають допомогу (безкоштовно)
УРЯДОВА "ГАРЯЧА ЛІНІЯ"
0 800 507 309;
0 800 502 079 – ДЛЯ ЖИТЕЛІВ ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ;
0 800 507 506 або
062 348 03 05 – ДЛЯ ЖИТЕЛІВ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ;
НАЦІОНАЛЬНА ДИТЯЧА "ГАРЯЧА ЛІНІЯ"
0 800 500 225 (зі стаціонарного телефону) або
772 (з номерів Київстар та life:)
Інформаційні, психологічні та юридичні консультації. Анонімно і конфіденційно
Національна гаряча лінія з протидії домашньому насильству, торгівлі людьми та гендерній дискримінації(безкоштовно )
0 800 500 335 (зі стаціонарного телефону) або 386 (з мобільного)
Національна гаряча лінія з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів(консультації надаються на засадах анонімності та конфіденційності; безкоштовно )
0 800 505 501 (зі стаціонарних телефонів в межах України);
527 (з номерів Київстар. МТС, life:) та Beeline)
Пн – пт 10:00 – 21:00.
Сб 10:00 – 18:00.
Національна гаряча лінія з попередження насильства в сім’ї Міжнародного правозахисного центра LaStrada - Україна
0 800 500 33 50
Національна лінія телефону довіри з питань ВІЛ/СНІДу
0 800 500 45 10
Лікарі без кордонів «гаряча лінія»
(безкоштовні психологічні консультації, тренінги)
044 253 77 56
Сумський обласний центр соціально-психологічної допомоги (консультації надаються на засадах анонімності та конфіденційності; безкоштовно )
60 18 58
Шановні батьки!
Ми готуємося до відкриття і прийому дітей з 01.06.2020 року.
Дякуємо тим, хто запропонував допомогу.
Доводимо до вашого відома, що:
На виконання постанови головного санітарного лікаря В. Ляшка №25 від 21 травня 2020 року та листа роз’яснення МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ в дитячому садочку
ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:
1.використання багаторазових (тканинних рушників);
2.використання м’яких (м’яконабивних) іграшок;
3.використання килимів з довгим ворсом;
4.перебування у вуличному взуття(без змінного) всередині приміщень;
5.проведення масових заходів (вистав, свят, концертів) за участі дітей з більш, ніж однієї групи та за присутності глядачів (відвідувачів);
6.проведення батьківських зборів (окрім тих, що проводяться дистанційно).
РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ:
1.обмежити кількість дітей в групах;
2.мінімізувати кількість дітей, які харчуються одночасно, або одночасно перебувають за одним столом;
3.дезенфікувати поверхні не рідше, ніж кожні 2 години та відразу після закінчення занять;
4.вологе прибирання з використанням миючих та дезінфекційних ( в кінці зміни) засобів;
Доводимо до Вашого відома, що:
Ми не будемо вимагати довідки про стан здоров’я дітей.
Але діти повинні бути здоровими.
Ми будемо намагатися забезпечити максимально комфортне перебування дітей у закладі.
Проте зміни життєдіяльності закладу суттєво змінені:
1.Батькам вхід на територію ДНЗ заборонено;
2.Прийом і видача дітей біля хвіртки центрального входу у відведений час з 7.30 до 8.00. та 16.30-17.30.
3.Обов’язковим є скринінг температури кожної дитини медичним працівником закладу.
Діти, в яких виявлено температуру тіла понад 37,2℃ або ознаки респіраторних захворювань в дитячий заклад не приймаються.
ПРОТИДІЯ БУЛІНГУ!
Однією з найбільш актуальних проблем насьогодні є цькування (булінг) серед дітей. Прийняття 18 грудня 2018 року Верховною Радою України Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (законопроект № 8584) несе за собою ряд змін у вирішенні вищеназваної проблеми. Так, нарешті законодавчо визначено поняття булінг, внесено зміни до Кодексу про адміністративні правопорушення України та ряду Законів України. Булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві. У тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.
Типовими ознаками булінгу (цькування) є:
– систематичність (повторюваність) діяння;
– наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
– дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.
Адміністративна відповідальність за булінг
Відтепер такі дії вважаються правопорушенням і тягнуть за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (наразі це – 850-1700 грн.) або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин. Якщо булінг вчинено групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – 1700-3400 грн. або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.
Слід зазначити, що за правопорушення дітей до 16 років несуть відповідальність їхні батьки. За свої дії громадяни від 16 років несуть відповідальність особисто. Також передбачено і відповідальність за приховування випадків булінгу, а це 850-1700 грн. або виправні роботи до 1 місяця з відрахуванням 20% заробітку.
Права та обов’язки здобувачів освіти
У закладах освіти мають захищати дітей під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психічного насильства, булінгу (цькування), приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю, запобігати вживанню ними та іншими особами на території закладів освіти алкогольних напоїв, наркотичних засобів, іншим шкідливим звичкам.
На отримання соціальних та психолого-педагогічних послуг матимуть право:
– особи, які постраждала від булінгу (цькування),
– особи, які стали свідком боулінгу,
– особи, які вчинили булінг (цькування).
При цьому здобувачі освіти зокрема зобов’язані:
– поважати гідність, права, свободи та законні інтереси всіх учасників освітнього процесу, дотримуватися етичних норм;
– відповідально та дбайливо ставитися до власного здоров’я, здоров’я оточуючих, довкілля;
– повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно них, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком яких вони були особисто або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб.
Права та обов’язки освітян
Педагогічним працівникам та керівникам закладів освіти слід уважно ставитись до всіх випадків булінгу, повідомляти про них, уважно розглядати заяви, забезпечувати вжиття заходів щодо протидії булінгу, розробляти плани, публікувати їх на сайтах і вчасно інформувати органи Національної поліції та службу у справах дітейпро випадки булінгу. В іншому випадку передбачена адміністративна відповідальність за приховування таких ситуацій.
Керівник закладу освіти має забезпечувати створення у закладі освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування), він також:
– розглядатиме заяви про випадки булінгу (цькування): здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та видає рішення про проведення розслідування;
– скликатиме засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) для прийняття рішення за результатами проведеного розслідування та вживатиме відповідних заходів реагування;
– забезпечуватиме виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування).
Права та обов’язки педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу також розширились. Відтепер вони також мають право на захист під час освітнього процесу від будь-яких форм насильства та експлуатації, у тому числі булінгу (цькування), дискримінації за будь-якою ознакою, від пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю і зобов’язані повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого вони були особисто або інформацію про які отримали від інших осіб, вживати невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування).
В Україні діє національна дитяча гаряча лінія (з 12.00 до 16.00)
116 111 або 0-800-500-225.
Що таке "булінг"
та чому про нього треба знати
всім батькам!
Булінг – це відносно новий термін для пересічного громадянина, зміст якого кожен із нас не просто знає, а в більшості випадків стикався з цим явищем у дитинстві. Під терміном “булінг”, пояснюють працівники соціальних служб для сім’ї, молоді та дітей, – це агресивна поведінка щодо окремої особи або групи, з метою приниження, домінування, фізичного чи психологічного самоствердження.
Булінг може проявлятись у вигляді психологічного тиску (образи, приниження, погрози, ігнорування тощо) та фізичних знущань (удари, поштовхи, принизливий фізичний контакт, побиття та інше). Не рідко фізичний і психологічний тиск об’єднуються. Від булінгу страждають і агресори, і жертви. Всі вони переживають емоційні проблеми, не вміють будувати стосунки з людьми, мають проблеми психо-емоційного розвитку. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у школі, але й протягом усього їх подальшого життя.
Як зрозуміти, що дитина є жертвою булінгу
Діти, які страждають від булінгу, можуть не хотіти йти до школи або ж можуть плакати, вигадувати хворобу у шкільні дні.
Вони не беруть участь у спільній класній діяльності, соціальних заходах.
Часто у дитини змінюється поведінка: вона усамітнюється, поводить себе незвичайно.
Дитина починає губити гроші або речі, приходить додому у порваному одязі чи з поламаними речами. Коли ви її запитуєте, що трапилося – не можуть реалістичо пояснити.
Може почати говорити про те, що кине школу, пропускає заходи, в яких приймають участь інші учні.
Відсутність контакту з однолітками: немає друзів, зідзвонювань, не ведеться переписка у соцмережах, похід до школи і повернення звідти наодинці, немає у кого запитати домашнє завдання.
Психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції.
Обмальовані руки або специфічні малюнки на полях у зошиті.
Бажання іти до школи іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші діти.
Скільки дітей страждають від булінгу
За статистикою, 80% українських дітей піддаються цькуванням, навіть не усвідомлюючи цього. В усіх соціальних системах завжди є лідер, середня група і так званий «вигнанець». У початковій школі діти ще не займаються жорстким булінгом, але вже можуть бути непривітними до інших. Щойно вчитель починає вибудовувати систему конкуренції та пріоритетів — діти починають один одного травити. А справжній булінг почнеться у середній школі — з 10-11 років — вік входження у підліткову кризу.
Обов’язок шкільного психолога, вчителя — виявити лідера, схильного ініціювати цькування інших проводити, вести з ним дружні бесіди, виробляючи толерантність.
Чому діти стають жертвами булінгу
Психологи визначають декілька основних причин:
Занижена самооцінка. Навіть якщо дитина виявляє її через нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.
Домашня атмосфера. Дуже часто жертвами булінгу стають діти, яких вдома принижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитину звикли жаліти – нещасна, хвора, росте без батька…Школа і садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створювати навколо себе таку ж атмосферу і в школі.
Атмосфера в класі. Бувають колективи, створені самостійно або руками вчителя, в яких є дитина-агресор. Вона свідомо шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.
Булінг в цифрах
За дослідженнями UNISEF, 40% дітей ні з ким, зокрема і з батьками, не діляться своїми проблемами. Сором’язливі та спокійні діти стають жертвами булінгу вдвічі частіше за однолітків, які відкриті до спілкування. Більшість дітей ображають за те, що вони одягнуті не так, як інші, говорять або поводяться не так, як основна група.
44% дітей, якщо стають свідками булінгу, просто спостерігають, оскільки бояться за себе.
Що робити батькам
У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.
Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.
Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.
Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.
Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.
Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).
Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.
Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до школи.
Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.
Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у школі: до шкільного психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, охорони, батьків інших дітей.
Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.
Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.
Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.
Як допомогти дитині-агресору
Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу. Якщо ваша дитина – агресор, радимо:
Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що “всі так роблять”, або “він заслуговує на це”.
Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях.
Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як “хлопчики завжди будуть хлопчиками” або “глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства”.
Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.
Діти, які булять, заперечують це так довго, як тільки можуть. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.
Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство.
Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв’язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.
Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення.
Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.
Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. Порадьтеся зі шкільним чи дитячим психологом.
Чому важливо вчасно відреагувати
Булінг впливає на всіх, хто бере в ньому участь або спостерігає, та має деструктивні наслідки в майбутньому житті.
Ті, хто піддаються булінгу:
- втрачають відчуття емоційної та фізичної безпеки, довіри до місця, у якому мають перебувати щодня;
- відчувають безпорадність і страх від постійної загрози. Булінг провокує тривожні та депресивні розлади, пригнічує імунітет, що підвищує вразливість до різних захворювань;
- втрачають повагу до себе. Страхи та невпевненість руйнують здатність до формування та підтримки стосунків з однолітками, що призводить до відчуття самотності;
- втрачають інтерес до різних форм активності та не можуть нормально навчатися. У деяких випадках можна простежити зв’язок між потерпанням від булінгу та розладами харчуванням (анорексії та булімії), емоційної сфери (депресіями та суїцидальною поведінкою).
Ті, хто булять:
- частіше за інших потрапляють у ситуації, де проявляється насилля та порушуються закони;
- частіше беруть участь у бійках, причетні у вандалізмі, залучаються до ранніх статевих стосунків, мають досвід вживання алкоголю та наркотичних речовин.
Ті, хто вимушені спостерігати:
- часто страждають від відчуття безпорадності, етичного конфлікту: втрутитись у ситуацію булінгу чи ж залишитись осторонь;
- потерпають від депресивних станів чи перезбудження, намагаються менше відвідувати школу.
Навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід, що робить проблему найпоширенішою причиною звернень до дитячого психолога.
